Музей народного побуту «Світлиця»

 

  св 1  Музей народного побуту «Світлиця» є складовою системи національного виховання.

 

Музей  створений у 1993 року.

 

Метадіяльності музею полягає у залученні школярівдо вивчення і збереження культурної спадщини України, у формуванні освіченої творчої особистості, яка б, за словами В. О. Сухомлинського, «перші наукові істини засвоювала не за підручником, а з живодайних джерел рідного краю».

 

   св 2 Основні напрями роботи музею – науковий,фондовий, експозиційно-виставковий, освітньо-виховний.

 Фондова колекція установи налічує 125 експонатів.

 Експозиція складається з двох розділів:

 -    «Виставка речей селянського побуту ХІХ ст..»,

 -    «Інтер’єр української хати – світлиці ХІХст.»

  Музей народного побуту «Світлиця» став місцем прилучення дітей до духовних скарбів українського народу, формування у них глибокого почуття любові до отчого краю, до рідної мови. св 3«Світлиця» відкриває перед школярами красу бабусиної пісні, пам'ять родоводу, неповторність української оселі, життєйську мудрість та витончену поезію свят і обрядів, а головне – тут формується національна свідомість юних, виховується патріотизм запліднений народним духом.

  У світлиці експонуються речі домашнього вжитку, предмети побуту, знаряддя праці, національне вбрання.

    Найцікавіші експонати – прялка, потемнілі від часу ікони, дерев’яні ночви.. Подіуми для експозицій переходять у зручні лави сидіння.

 св 5    Но́чви—довгаста посу­дина (здавна виготовлялась із де­рева, пізніше — з металу) з розши­реними доверху стінками, призначена для домашнього вжитку: прання білизни, купання і т. ін.; використовували також в обрядіпо́хорону Костру́ба. У ночвах розчи­няють тісто для короваю, при цьому в борошно ллють воду й трохи горілки, — «щоб коровай був веселий», потім перекладають тісто в діжу, та­кож готують інший обрядовий хліб — пас­ку. У ночвах возять весільних бать­ків селом, що є одним з дійств об­ряду. Оскільки ночви є обрядовим предметом, вірили, що вони ма­ють і оздоровчу силу, тому після купання в них дітей, які мали кон­вульсії, ночви з водою перевертали й накривали ними дитину — сим­вол охорони, а на них розбивали нове горнятко — символ жертви, після цього конвульсії мали мину­тися.

 Значну частину кімнати займає піч із різноманітним необхідним господині начинням.

  Жердка з одягом, мисник, стіл, лави, ікона, лампадка, на стінах – рушники, вишитий портрет Шевченка. І над усім цим – духмяний, лоскітливий, запаморочливий запах висушених трав і квітів.

    Щоб так достовірно ожила оселя минулих часів школярі з своїми наставниками провели велику пошукову, дослідницьку роботу.

  До роботи в музеї залучені учні 5-11-х класів. Діти збирають етнографічні експонати, зразки усної народної творчості, зустрічаються із місцевими жителями, знайомляться з обрядовими традиціями населення регіону.

   Робота в музеї сприяє розвитку інтересів учнівської молоді до пошукової, науково-дослідницької роботи.

    св 4Музей відіграє виняткову роль в утвердженні засобів народознавства в естетичному вихованні школярів.

   Робота музею допомагає педагогічному колективу закладу відроджувати народне пісенне, музичне, танцювальне, декоративно-вжиткове мистецтво і його засобами виховувати духовно багату, естетично розвинену особистість, протиставляти народні ідейно-моральні, художньо-естетичні скарби натиску низькопробного мистецтва.

    В музеї проводиться виставкова та організаційно-масова робота пов’язана з актуальними подіями громадського, культурного життя суспільства. На основі фондових зібрань і наукових досліджень для відвідувачів музею проводяться такі тематичні виставки:

 -          Цикл екскурсій «Свята народного календаря» в канікулярні періоди;

 -          «Краса врятує світ»;

 -          «Дивосвіт української хати»;

 -          «Українські писанки»;

 -          «Наші обереги»;

 -          «Хата без рушників-родина без дітей»;

 -           «З бабусиної скрині» - традиційний український одяг;

 -          «Дотик променів душі» тема природи в творах образотворчого мистецтва;

 -          Українські ляльки - мотанки

   Зібраний учнями фольклорний, народознавчий матеріал лягає в основу літературно-музичних композицій; з великим бажанням та цікавістю гуртківці працюють над відтворенням звичаїв та обрядів пов’язаних з народним календарем.

   Так, учні вивчили та відтворили обряд святкування Різдва, зустріч Нового року з театралізованим вертепним дійством. Познайомились школярі з давніми народними звичаями пов’язаними з весною, вивчили багато весняних співанок та ігор.

 В «Світлиці» для школярів проводяться заходи з нагоди ювілеїв видатних письменників.

    Великий інтерес представляє інтер’єр народного житла. Відтворити його сьогодні можемо тільки за літературними описами, фотографіями, свідченнями старожилів.

 Інтер’єр українського житла протягом тривалого часу не зазнавав змін, а речі в ньому вказують на традиційне раціональне використання помешкання. Кожен куток і суміжні зони у хаті мали певні функції і заповнювались тими предметами, які виражали звичаї, побут, заняття народу.

 До хати завжди входили через поріг, кланялися, віталися та посміхалися. Тим самим шанували господарів, їх гостинність і щирість.

 Праворуч або ліворуч розміщується піч. Дім вважався житлом лише з того часу, коли спалахував у печі вогонь…

 Вогнище печі завжди було символом непорушності сім’ї.

 Ця «добра, щедра піч твоя, що пахла стравами, печеним хлібом, сушеними яблуками і сухим насінням, зіллям, корінням», - як писав О.Довженко.

 Під час заручин старостам і нареченій належало стояти ближче до печі. Перші намагалися потай відламати з печі цеглини чи обмазки і покласти до кишені, щоб сватання вдалося. А дівчина того вечора не відходила від печі й колупала комин, ніби благаючи захисту.

 У деяких районах під час сватання дівчина ховалася на печі. Якщо вона не погоджувалась вийти заміж за того, кого їй пропонували, то до кінця сватання сиділа на печі.

 Біля печі розміщувалися усі необхідні для господарювання речі: цеберко з водою, глечики, горщики, банячки. Різноманітні мішалки, товкачі, макогони, макітри, копистки, хлібні лопати, діжа для тіста, коцюба та коцюбки, рогачі тощо. 

Поблизу печі на стінах розміщувалися мисники, полиці. На них ставили щоденний посуд та посуд для святкових страв: кухлі, кварти, глиняні та полив’яні миски, дерев’яні й мальовані тарілки, дерев’яні розмальовані ложки, варехи, ополоники з округлою точеною ручкою, сільнички, куманці, різноманітні глиняні, фаянсові фігурки птахів, коників, півників.

Це були своєрідні обереги від зла, від лихого ока - символи достатку, добра, благополуччя.

При запічній стіні (у найтеплішому місці) – розташовували високий піл – місце для відпочинку, а пізніше це місце стало займати ліжко. Його викладали м’якою соломою та зверху застеляли рядном.

 На ліжку – традиційно «гори» подушок, прикрашених тканням, вишивкою.

Саме ліжко прикрашали різьбленням, різноманітними фігурками округлої форми.

Над ліжком до стелі кріпилася люлька, або колиска.

Своєрідності інтер’єру хати надавали різноманітні жердки. Найчастіше їх розміщували над ліжком, а також у різних частинах хати.

 На жердках зберігали побутові тканини, одяг, рушники. На невеликих жердках поблизу печі сушили льон, насіння, часник.

 У побуті були поширеними жердки-полиці, жердки-вішалки, жердки для підвішування ткацького верстата.

 На жердках у нашій кімнаті розміщені вишивані рушники – дарунки учнів та вчителів школи. Вони відзначаються різноманітністю узорів, вишитих композицій.

Рушники – це відбиття культурної пам’яті народу, в їх візерунках збереглися прадавні магічні ознаки: образи «дерева життя», символіка червоного кольору як символ оновлення, ромб у квадраті (або геометричні орнаменти) – символ засіяного поля, різноманітні птахи – символ сімейної злагоди, вірності, місяць – символ нескінченності життя і світу. Хвилясті лінії, вертикальні смуги, квадрати, ромби у вишиванці – така різноманітність елементів у вишиванці символізує рух життя, його різноманітність.

 Навпроти входу – покуть (це почесна, чиста частина хати). Тут розміщений стіл. Його накривали білою скатертиною. На центральній стіні та у правому кутку, іноді над вікнами розміщували образи-ікони, які прикрашали вишитими рушниками, за ними тримали освячене гілля верби, гілки калини, засушені квіти.

  На почесному місці у хаті завжди був портрет Т.Шевченка. Рушники на іконах та навколо портрета Т.Шевченка вишиті так званою рисованою вишивкою (вибиванкою). Техніка вишивання цих рушників полягає в тому, що узор попередньо малюють на полотні і вишивають різними видами гладі. Орнамент на таких рушниках в основному рослинний. Невичерпна фантазія майстринь вводить у вишивку чарівний світ різноманітних квітів, листочків, ягід у живописно-об’ємному вигляді.

 

 Уніфікований паспорт музею

Назва категорії

Зміст паспорту

1.

Повна назва музею

Світлиця

2.

Профіль музею

Етнографічний

3.

Форма власності

Комунальна

4.

Засновник, власник

Колектив Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13

5.

Підпорядкування

Управління освіти Херсонської міської ради

6

Заклад, що здійснює методичне керівництво

Науково-методичний центр управління освіти Херсонської міської ради

7.

Статус музею

Не є юридичною особою

8.

Категорія   музею   (за   групою оплати праці)

На громадських засадах

9.

Адреса музею, телефон, факс

м.Херсон, вулиця Старостіна, 19, тел. (0552) 22–54–68

(0552) 22–40–11, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

10.

Короткі історичні відомості (дата заснування з посиланням на джерела)

1993

11.

Структура       музею      

Експозиції

12.

Керівний склад музею

 Голова ради музею   Перегняк Г.Є., директор школи, освіта вища..

 Керівник музею, відповідальний                                  

 за експозиційну та екскурсійну роботу         -   Ребйонок А.В., вчитель української мови, освіта вища    

13.

Персонал музею:

             Всього працівників – 2.

             Екскурсоводів – 4.

             Мають вищу освіту  - 2.

16.

Характеристика музейного приміщення:

Музейна кімната

17.

Технічний стан будівель:

задовільний

18.

Потребує реставрації

-

19.

Потребує капітального ремонту

-

20.

Аварійне приміщення

-

21.

Належний стан

+

22.

Площа музею:

 
 

Загальна

         20   кв.м

 

Експозиційна

           кв.м

 

Фондосховища

-

 

Експозицій просто неба

-

 

Інші

-

23.

Охорона музею:

Шкільний сторож

24.

Технічне оснащення музею:

Відсутнє

25.

Фонди музею:

 
 

Загальна    кількість    одиниць збереження

 
 

Кількість  музейних  предметів основного фонду

125

 

Кількість  музейних  предметів науково-допоміжного фонду

-

26.

Характеристика експозиційних розділів:

 
 

Назва розділу

Ексозиція №1:

  •     інтер'єр сільської хати;
  •     побутові речі села;

27.

Режим роботи музею

Щодня з 13.00 – 15.00.

28.

Дата складання паспорта

01.09.2015 рік

           

Друк